Тіамулін 80% , від 1кг

100 г препарату містять діючу речовину: тіамуліну гідроген фумарат – 80,0 г.

Допоміжні речовини: натрій карбоксиметилцелюлоза, лактози моногідрат.

Тіамулін – напівсинтетичний антибіотик, який належить до групи плевромуліну. Він діє на 70S рибосомному рівні, основне місце зв’язку знаходиться на 50S підрівні, а вторинне місце можливе в місцях з’єднання підрівнів 50S та 30S. Тіамулін гальмує синтез білків  мікробами, створюючи біохімічні неактивні ініціативні комплекси, що попереджують ріст поліпептидного ланцюга. Препарат активний проти грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Clostridia spp., Corynebacterium spp., Erysipelothrix spp., Listeria spp., Pasteurella spp., Klebsiella spp., Haemophilus spp., Fusobacterium spp., Campylobacter spp., Bacteroides spp.). Характерна властивість – це дія проти мікоплазм (Mycoplasma hyopneumoniae, M. hyorhinis, M. hyosynoviae, M. gallisepticum, M. meleagridis) і спірохет ( Serpulina hyodysenteriae, S. innocens, S. pilosicoli, S. suis).

Тіамулін швидко адсорбується в травному каналі, максимальна концентрація його досягається вже через 2-4 години після застосування. При дозі 50мг препарату на кг маси тіла, середня C_max для свиней становить 4,5 mг/мл. Тіамулін у незміненому вигляді зберігається в печінці та нирках лише протягом 1 доби після припинення лікування. Після засвоєння, тіамулін інтенсивно розподіляється по тканинам та органам тварин. Найвищі його концентрації зафіксовані в печінці, а найнижчі – у м’язах. Тіамулін повністю метаболізується і швидко виводиться з організму з сечею (20-24% застосованої дози) та жовчю.

Лікування свиней і птиці, хворих на ензоотичну пневмонію, плевропневмонію, хронічні респіраторні захворювання, дизентерію, що спричинені мікроорганізмами, чутливими до тіамуліну; для подолання стресу внаслідок опоросу, переміщення в інший вольєр, або довгого перевезення; для боротьби із вторинними бактеріальними інфекціями при вірусних інфекціях.