Лілейник жовтий, ранній. Саджанці в Д12.

Лілейник жовтий, ранній. Саджанці в Д12.

Шановні покупці! Оскільки ми більшість робочого часу проводимо на вихованці, а не в комп'ютера або папері, то можливість приймати Ваші замовлення є тільки через кошик. Ваш інтернет-магазин самообслуговування. І тому без футанів менеджера в ціні товару.

(Цей інтернет ресурс у процесі наповнення. Більш повний перелік наших пропозицій дивіться на Тут розміщено понад 2300 пропонувань. Щоб купити ще дешевше, приїжджайте на вихованець. Самовитяг від суми замовлення на 2500 грн містить 40% знижку.)

Більшість природних видів лілейника росте на півдні Східного Сибіру та Далекого Сходу, у Японії, Китаї та Кореї. Друга назва рослини — гемерокаліс — відбиває короткочасність життя квітки. У перекладі з латинської гемери — день, а калос — краса. Зазвичай квітка в'яне наступного дня після розпускання. Це явище стало приводом дати квітці ще одну російську назву — красунь.

Ця рослина була відома людям здавна. Перша дорожня до нас згадка про нього датується 2697 р. до Різдваливанням Хуанг Ті закликає вченим скласти огляд лікарських і корисних рослин. У ті часи лілейник використовували переважно в їжу. Йому додасться незвичайні властивості — вважали, що він зміцнює силу волі. 2000 років тому китайці вже вирощують лілейник у садах, вони захоплювалися красою цих рослин, вважали, що їхнє споглядання змушує забути про тривоги та хвилювання. Історію лілейника в Європі простежити важко через те, що деякі письмові свідчення по-різному датуються, а також через неспадіння інформації, що надається різними авторами. Перші вірогідні джерела в Бельгії та Франції належать до середини XVI ст., йдеться про лілійник жовтий і лілейник буро-жовт, що потрапив туди через Малу Азію та Закав'язь.

Лілейник — трав'яниста кореневище рослина. Листя прикореневі, дугоподібне вигнуте або пряме, широколінійне, гострі. Квітоноси безлисті, заввишки 50—100 см. Квітки великі, зібрані по 2-10 у розкидисті суцвіття. Фарбування лілейників дивовижно різноманітне — немає тільки абсолютно білого, а також чисто-блакитного та синього. Є майже білі, блідо-кремові, лимонно-жовті, золотисто-жовті, жовтогарячі, рожеві, бузкові, червоні, коричневі, пурпурні, майже чорні, персикові, абрикосові, коралові тощо. Текстура пелюсток буває гладкою, але може бути й оксамитовою, а також так званим алмазним блиском — пелюстки мерехтять і переливаються на сонці. Одночасно розкриваються 1-3 квітки, причому кожен розпускається тільки на один день. Тривалість цвітіння рослини — приблизно місяць. Вирощують лілейник гібридний (Hemerocallis hybrida), лілейник жовтий (Hemerocallis lilio-asphodelus), лілійник буро-жовтий (Hemerocallis fulva) та інші види.

Усі типи морозостійкості. Під культуру, особливо для сортів із блідим забарвленням квіток, відводять відкриті сонячні зони. Лілейники ростуть і в півтіні, але цвітуть там гірше. Яскраво- і темнофарбовані сорти в найспекотніший годинник треба притіняти, інакше їх забарвлення буде менш насиченим. У глибокій тіні квітоноси витягуються, квітки дрібнчать.

Лілейники не потрібні для ґрунтів, але віддають перевагу зволоженим, багатим перегнійним, нейтральним або слабокислим. Надлишок азотних добрив небажаний, він викликає надмірне наростання зеленої маси на шкоду цвітінню. На одному місці ростуть 7-8 років і більше. У посушливий період жовчень полив. Корнівища наростає вгору, тому до кущів необхідно періодично підсипати ґрунт. Сорту розмножують вегетативно — ділячи кущем восени або ранньою весною. Під час посіву насіння сітківці зацвітають на третій-чотирьох рік. Висаджують одиночно або групами, у міксбордерах і бордюрах. Особливо ефектні лілейники біля водойм. Добре поєднуються з вербеєм точковим, дербенником, декоративними злаками, хостою.