Спаржа. Розсада в контейнерах Д5.

Спаржа. Розсада в контейнерах Д5.

Що пишуть про спарж: У кулінарії застосування знайшли молоді пагони цієї рослини. Гілочки, що вже розпустилися, використовуються для оформлення букетів. З лікувальною метою цінність має, мабуть, всю рослину.

спаржа

Історія спаржі

Використовувати спаренжу людина стала давно. Деякі джерела вимірюють цю дружбу трьома тисячами років. Підтвердженням слугують зображення цієї рослини, знайдені на кришках фараонівських саркофагів. Рослина шанувалася жінкам не тільки як цілюще та цілюще. Вони вважали, що пагони мають божественний початок і навіть зкавляли властивості їх цілющі з продовженням роду людського.

У Давній Греції спаржу теж гідно оцінили, надівши її міфами та легендами. Вона була одним із атрибутів поклоніння Афродіте. Цей персонаж вважавсякодніми богинею родючості та коханням.

історія походження спаржі

Гілочками спаржі прикрашали стародавні драмами навіть ложе новорічного, а також пліли ним із них вінки.

Культивувати та застосовувати спаржу як овоч, а не тільки з культовою та цілющою потребою, стали вже в Давньому Римі. Мабуть, тоді вона й отримала статус «царського овочу». Римський імператор Діоклетіан, забороняє в одному зі своїх указів, продавати спаржу на ринках.

До Європи спаджа долалася тільки в XV столітті. З'явилася спочатку в Німеччині та Франції. До речі, у часи середньовічної заборони на її продаж був і на європейських ринках. Напевно, саме тому, в пам'ять про повсюдну, так би мовити, «спежевої дискримінації», більше в багатьох країнах проводяться цілі фестивалі, присвячені цій дивовижному рослині.

Вирощування спаржі

Спаржа належить до багаторічних. Росте вона практично у всьому світі, тільки в районах, де клімат називають помірним. Це велика частина Європи, Північна Африка, Австралія, Північна Америка.

Росте вона й в Азії, у малій і центральній її зонах. Культивують цю рослину і в Новій Зеландії.

Дикі різновиди трапляються в степах, зловлених луках, іноді на полях, а також у трав'янистих місцях і серед чагарників.

Більшість ботаніків сучасних, вважають дику спареню й оброблену, як один різновид. Власне, різниці великої й ні. Просто культивована, залежно від сорту, може бути більшим за розмірами та насиченішим за смаковими параметрами.

Вирощування спаржі процес не трудомісткий. Але все-таки рослина потребує спеціального догляду. І перш ніж ніж ніж ніж ніжні, соковиті пагони потраплять на стіл, горика три доведеться почекати.

Висаджують спаренню на добре освітлені, просторі ділянки, вже пророщені з насіння. Обов'язково удобрюють, зникають і накривають на зиму, якщо вона холодна. І так упродовж кількох років. Коли клубні зміцняться, то можуть рости на одному місці та давати урожай, понад 20 років.

Якщо вирощування з насіння це процес занадто тривалий, то можна висаджувати вже готові полуни або готові саджанці.

Зазвичай з одного полущення, звичайно ж, у разі правильного догляду, отримують майже десятка найніжніших пагонів, які і застосовують для приготування страв.

Використовують, переважно білі та зелені на колір пагони. Є ще лілова та фіолетова спаржа. Найціннішою вважається біла. Вирізняється вона тим, що полуни висаджуються глибше та пагони зрізають до їх появи на поверхні ґрунту. Така спараж ніжніша та смакові якості краща.

Зелененька спаржа встигає висихнути з-під землі, витягнутися й зазеленіти.

Рецептів із використанням молодих смачних пагонів спаржі зараз багато. Але класичний варіант, все-таки, продукт цей у відвареному вигляді.

Свіжа спаржу, а такої вона вважається тільки впродовж не більш ніж чотири дні, спочатку чистять.

Зрізаючи нижню частину паростків, і знімаючи грубу шкірку, намагайтеся не економити. Від цього багато в чому залежить смак страви. Очищені пагони, що зв'язуються в пучок і відварюємо у воді. Причому, білу спаржу відварюємо хвилин вісім. Для зеленого спаржі досить і п'яти.

Каструльку вибираємо таку, щоб пучок із паростками стояв навскіс, з верхньою частиною головок, що має вигляд. У водичку, де відварюємо пагони, треба додати (на літр) половинку чайної ложечки солі, ніжнечко вершкового масла та ложку столового цукру. Опускають спаренжу вже в киплячу воду з усіма іншими інгредієнтами змішану.

Готова страва, справжні гурмани їдять прямо руками, обмахуючи пагони в соус. Найпопулярніший вважається соус голландський. Готується просто та швидко. Три желтки з курячих яєць надо розмішуючи, підігрівати на водяній бані. Водночас поступово вливаємо грам 150 олії рослинної. Додаємо ложечку чайного лимонного соку та соус готовий. Знімаємо його та подаємо до вишуканої «цариці овочів».

Корисні властивості спаржі

Можна сказати, що спаржа важлива та корисна кожному. Деякі її компоненти очищають від відходів наші тканини та м'язи. Має він і легкий проносний ефект, що дає змогу очистити кишківник і налагодити нормальну його роботу. Вважається спаража та натуральним сечогінним засобом. Оскільки спаржа сприяє виведенню шкідливих речовин, як-от фосфати, хлориди, сечовина, то її рекомендують вводити до раціону під час хвороб нирок, сечостатевої системи, а також печінки.

Допомагає спаражу та у профілактиці захворювань серцево-судинних. Дослідження, що проводяться в цьому напрямі, довели користь цієї рослини для зміцнення серцевого м'яза. Особливо якщо поєднувати його корисні компоненти з медом.

Використовуючи екстракт спаржі, можна істотно знизити тиск. Ці речовини, що містяться в цьому овочі, чистять кров і запобігають утворенню тромбів.

Допомагає аспарагус, завдяки своїм протизапальним властивостям, полегшити стан хворих на артрит, ревматизм.

Комплект, що містяться в цій рослині, запобігає розвитку очних проблем вікових, як-от катаракту.

Корисний овочу та хворим на діабет. Вживаючи його, можна відрегулювати рівень цукру в крові.

Здавна спаржа вважається рослиною — афродизіаком. Отже, ласуючи соковитими ніжними пагонами, ви завжди почуватиметеся здатними до сексуальних подвигів.

Аспарагусу до снаги протистояти і онкологічних захворювань. Чудові антиоксиданти, які в ній містяться, не тільки слугують профілактикою цього страшного недуга, але й перешкоджають його подальшому розвитку.